Проблемные вопросы собственности в акционерных правоотношениях

Главная / Новости Законодательства / Проблемные вопросы собственности в акционерных правоотношениях

Головатенко О.В. – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу,

Кандидат юридичних наук.

        Проблемні питання власності в акціонерних правовідносинах.

При переході до ринкової економіки Україна відвела значну роль акціонерним товариствам (далі – АТ), що дозволяють приймати участь в інвестиційному процесі наряду з іншими фізичними та юридичними особами. Як свідчать статистичні відомості, за своєю кількістю, цей вид організаційно-правової форми комерційних організацій є в наш час найбільш поширеним[1].

Нажаль більшість чинних вітчизняних законодавчих актів приймались без необхідної наукової підготовки, досить часто поспіхом, а то й під прямим тиском різного роду лобістських сил, нерідко з некритичним відтворенням багато в чому незрозумілих українському правопорядку закордонних конструкцій і підходів, нарешті, просто у прямому протиріччі зі змістом загальних правил Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) [2] як основи приватного права. Це створило не лише невпорядкованість і чисельні неузгодження у чинному законодавстві, але й породило велику кількість практичних проблем, що отримали тенденцію в контексті неузгодженості деяких положень ЦК України, Господарського кодексу України [1] (далі – ГК України), Закону України «Про акціонерні товариства» [3] та інших актів законодавства стосовно відносин власності в АТ.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України і існуючої на теперішній час кризової економічної та політичної ситуації відносини власності відіграють далеко не останню, і навіть, одну із провідних ролей у стабілізації економічного становища у країні. Проблема роздержавлення і приватизації (переходу від державної до недержавної форми власності) більшості юридичних осіб України, складності, що походять з відповідної ситуації, потребують ретельного розгляду структури власності АТ і її особливостей.

Інститут власності в АТ, якось дивно піднявшись і поширившись, саме за проблемами власності, не очікувано кардинально змінив звичні відносини і порядки, що склалися та існували століттями. І це вже так чи інакше відзначено у науці – відображено у ряді наукових розробок про АТ, корпоративні відносини, цінні папери, деяких інших питаннях.

Крім наявного законодавчого забеспечення акціонерних правовідносин доцільно звернути увагу на правову доктрину, що безпосередньо стосується відносин за участю АТ, органів їх управління та акціонерів. Зауважимо, що останнім часом проблемним аспектом в діяльності АТ було присвячено чимало робіт вчених-правознавців, наукові праці яких стосувались як акціонерних правовідносин загалом, так і іх окремих елементів або специфіки врегулювання. Так, зазначеній проблематиці присвячені роботи українських фахівців: О.М. Вінник [6; 7], В.М. Кравчука [19; 20], О.Р. Кібенко [13; 14], В.С. Щербини [27], І.В. Спасибо-Фатєєвої [24; 26], Ю.М. Жорнокуя [9; 10] та ін., а також російських правників: В.А. Гурєєва [8], М.Г. Іонцева [11], Т.В. Кашаніної [12], Д.В. Ломакіна [21; 22] та ін.

Однак сфера інтересів вказаних вчених обійшла стороною проблематику, викликану з’ясуванням підгрунття побудови самих акціонерних правовідносин. Як будь-які правовідносини, акціонерні, є лише надбудовою. Виникає слушне питання: що постає в якості базису таких суспільних відносин? Ми вважаємо, що основу акціонерних правовідносин складають відповідні відносини власності, а оскільки АТ за своєю природою визнаються корпораціями, то відносини корпоративної (в тому числі акціонерної) власності. Сказане дозволяє стверджувати, що проблема правової природи акціонерної власності потребує наукового осмислення, аналітичної оцінки, що буде тим підгрунттям, яке слугуватиме забезпеченню єдиного підходу до формування акціонерного законодавства в Україні. У зв’язку з цим постає певне коло проблем пов’язаних з питаннями власності в акціонерних правовідносинах. Враховуючи актуальність обраної проблематики та її прояви в системі акціонерних правовідносин основними, на нашу думку, проблемними є наступні моменти:

1) співвідношення категорій «корпоративна власність» і «акціонерна власність«;

2) визначення об’єктів категорій «корпоративна власність» і «акціонерна власність»;

3) співвідношення норм чинного законодавства України стосовно визначення права власності учасників акціонерних правовідносин на акціонерний капітал.

Метою статті є вирішення поставлених проблемних питань власності в акціонерних правовідносинах.

1. Право власності є центральним інститутом цивільного права. Слід розрізняти категорії «власність» і «право власності«. Під власністю розуміється належність засобів і продуктів виробництва певним особам – індивідам або колективам – в певних історичних умовах, що відображають конкретний тип відносин власності. Право власності – це сукупність правових норм, що закріплюють, регулюють і охороняють відносини власності, з однієї сторони, а з іншої – суб’єктивне речове право. За своїм змістом право власності є сами широким зі всіх речових прав: власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном [23, С. 124].

Аналіз чинного законодавства України та правової доктрини, що існує насьогодні, надає нам можливість вести мову про необхідність розрізнення таких правових категорій як «корпоративна власність» та «акціонерна власність». Варто відзначити, що провідні вчені-правники як України, так і Російської Федерації аналізуючи структуру відносин корпоративної власності ведуть мову про акціонерні правовідносини. Так, І.В. Спасибо-Фатєєва [25, С. 25-41] розглядаючи право власності АТ, називає їх корпораціями, як це прийнято у світі. Тому першим застереженням, на думку вченого, є ототожнення АТ із корпораціями, що на нашу думку не підлягає сумніву. Тоді логічно, на її думку, стверджувати, що право власності АТ є правом власності корпорацій або корпоративною власністю. В російській юридичній літературі [17, С. 442] висловлена думка, що статутний капітал корпорації – це право власності на акціонерний капітал, що належить корпорації. Крім того, розглядаючи корпоративні правовідносини, у тому числі відносини власності, О.О. Макарова веде мову виключно про проблемні питання діяльності АТ [18]. Однак ми не погоджуємося з наведеними точками зору, оскільки:

а) по-перше, відмінність також необхідно проводити за структурою суб’єктного складу розглядуваних відносин. Для відносин корпоративної власності склад учасників є значно ширшим, ніж для відносин акціонерної власності. Суб’єктами відносин корпоративної власності визнаються корпоративні організації, що отримують право власності на передане їм майно їх учасниками (засновниками), а також самі учасники (засновники), які отримують відповідні зобов’язальні права щодо корпоративних організацій. При цьому варто враховувати, що у юридичній літературі не існує єдності думок стосовно визначення суб’єктного складу корпоративних правовідносин. Розбіжність точок зору є значно широкою і зводиться до розгляду, на думку одних вчених, виключно АТ [18] як учасників корпоративних відносин, на думку інших вчених лише АТ, товариств з обмеженою (далі – ТзОВ) та додатковою (далі – ТзДВ) відповідальністю [17], треті вважають учасниками корпоративних відносин АТ, ТзОВ та ТзДВ і виробничі кооперативи [16], четверті – всі юридичні особи [20]. В той же час суб’єктами відносин акціонерної власності є чітко визначений склад – АТ та акціонери;

б) по-друге, відповідне розмежування пов’язане із співвідношенням категорій «корпоративна власність» та «акціонерна власність». Ми вважаємо, що вони співвідносяться як загальне та спеціальне стосовно одне до одного, що не надає можливості ставити між ними знак рівності.

2. Існують певні проблеми стосовно визначення об’єктів відповідно «корпоративної власності» та «акціонерної власності«. Враховуючи положення ст. 83 ЦК України товариства, що є учасниками відносин корпоративної власності, поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. До підприємницьких товариств, за чинним законодавством (ст. 84 ЦК України), відносяться господарські товариства та виробничі кооперативи. Господарське товариство (ст. 115 ЦК України) є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. За ст. 165 ЦК України майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Стосовно «акціонерної власності» необхідно звернути увагу на положення деяких статей ЦК України. За ст. 155 ЦК України статутний капітал АТ утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. АТ самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (ст. 152 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Варто відзначити, що хоча й АТ віднесене до структури суб’єктів корпоративних відносин, особливості власності, на відміну від корпоративних, є характерними для акціонерних правовідносин, що пов’язано з емісією та правом власності на акції. У наведених нормах чинного законодавства не міститься жодних вимог стосовно права власності учасників корпоративної власності, в той час як стосовно АТ зазначено, що статутний капітал відповідного товариства утворюється в результаті придбання засновниками акцій (ст.ст. 3, 14 Закону України «Про акціонерні товариства»), тобто додатковим об’єктом права власності визнаються акції (п. 8 ст. 2, ст. 4, ст. 25, ст. 26 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Тобто можна констатувати, що акціонерна власність є узагальнюючим поняттям, яке містить дві складові – 1) власність АТ на об’єкти, передбачені ст. 115 ЦК України та 2) власність акціонера на акцію. У зв’язку з наведеним ми вважаємо, що особливістю об’єктів акціонерної власності постає окрема, відмінна від власності АТ як корпорації, власність акціонерів на акції.

3. Суспільні відносини, урегульовані нормами права, мають багатогранний характер. Це має прояв як у специфіці застосування положень тих чи інших норм до однотипних відносин, так і правовому забезпеченні різних суспільних відносин конкретним актом законодавства. Зазначені положення найбільш повно характеризують сферу відносин стосовно власності в акціонерних правовідносинах (наприклад, застосування положень ГК України, Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про господарські товариства» [4] та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [5] до визначення права власності на майно АТ).

Наявність значного масиву законодавчих та локальних актів не створює належного правового забезпечення корпоративних відносин. Ряд указаних актів містять норми, що, за змістом та сферою дії, входять у протиріччя між собою. Деякі з нормативних актів не на достатньому рівні забезпечують або зовсім не забезпечують той чи інший аспект корпоративних відносин, задля урегулювання яких відповідні норми приймалися. Прикладом наведеного може бути визначення категорії «корпоративні права». Так, за ст. 167 ГК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. В той же час у ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні АТ, отримання дивідендів та активів АТ у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Натомість п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Тобто ми маємо приклади того, що чинне законодавство України містить різне тлумачення однієї й тієї ж категорії наслідком чого є різне тлумачення норм законодавства, що пов’язано з правом власності на статутний капітал АТ.
Враховуючи положення ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України варто зауважити на невідповідність положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальним засадам вказаних кодексів стосовно встановлення права власності на майно АТ. Так, норми кодексів закріплюють положення, що господарське товариство (в нашому випадку АТ) є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. В такому випадку положення п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необхідно виключити або привести у відповідність до загальних засад законодавства, з посиланням на норми ЦК України та ГК України.
 

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України [Текст]: за станом на 25 січня 2009 р. // Офіційний вісник України зі змінами та доповненнями. – 2003. — № 11. – Ст. 462.

2. Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 25 січня 2009 року // Офіційний вісник України зі змінами та доповненнями. – 2003. — № 11. – Ст. 461.

3. Про акціонерні товариства [Текст]: закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI // Урядовий кур’єр. – 2008. – 29 жовтня (№ 202). –(Орієнтир).

4. Про господарські товариства [Текст]: закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. — № 49. – Ст. 682.

5. Про оподаткування прибутку підприємств [Текст]: закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. — № 4. – Ст. 28.
6. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах [Текст]: автореф. дис… д-ра. юрид. наук: 12.00.04 /О.М. Вінник. – К., 2004. – 32 с.

7. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право [Текст]: навчальний посібник / О.М. Вінник, В.С. Щербина. – К.: Атіка, 2000. – 543 с.

8. Гуреев В.А. Проблемы защиты прав и интересов акционеров в Российской Федерации [Текст] / В.А. Гуреев. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 208 с.

9. Жорнокуй Ю.М. Викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу міноритарних акціонерів та передача акцій контролюючого акціонера у розпорядження акціонерного товариства як шляхи вирішення корпоративних конфліктів [Текст] / Ю.М. Жорнокуй // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2008. – № 3 (10). – С. 10-15.

10. Жорнокуй Ю.М. Правова природа та сутність корпоративної відповідальності: теорія та шляхи визначення [Текст] / Ю.М. Жорнокуй // Вісник господарського судочинства.- 2007. — № 4. – С. 80-85.

11. Ионцев М.Г. Акционерные общества: Правовые основы. Имущественные отношения. Управление и контроль. Защита прав акционеров [Текст] / М.Г. Ионцев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: «Ось-89», 2005. – 416 с.

12. Кашанина Т.В. Корпоративное право. (Право хозяйственных товариществ и обществ) [Текст]: Учебник для вузов / Т.В. Кашанина. – М.: НОРМА–ИНФРА•М, 1999. – 815 с.

13. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины [Текст]: учеб. пособие / Е.Р. Кибенко — Х.: Эспада, 2001. – 288 с.

14. Кибенко Е.Р. Процедура принудительного выкупа акций у миноритарных акционеров: европейский опыт [Текст] / Е.Р. Кибенко // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 66. – С. 31-37.

15. Корпоративне управління [Текст]: монографія / І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова; За ред. проф. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Право, 2007. – 500 с.

16. Корпоративное право [Текст]: учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению «Юриспруденция» / отв. ред. И.С. Шиткина. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 648 с.

17. Корпоративное право [Текст]: учебник для юридических вузов / В.В. Гущин, Ю.О. Порошкина, Е.Б. Сердюк. – М.: Эксмо, 2006. – 640 с.

18. Корпоративное право [Текст]: учебник / О.А. Макарова– М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.

19. Кравчук В. Відмова від виходу та недійсність виходу з господарського товариства [Текст] / В.М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. – 2007. — № 3. – С. 7-8.

20. Кравчук В.М. Корпоративне право [Текст]. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / В.М. Кравчук. – К.: Істина, 2005. – 720 с.

21. Ломакин Д.В. Корпоративные правоотношения: общая теория и практика ее применения в хозяйственных обществах [Текст] / Д.В. Ломакин. – М.: Статут, 2008. – 511 с. – (Проблемы теории корпоративного права и практики применения корпоративного законодательства).

22. Ломакин Д.В. Очерки теории акционерного права и практики применения акционерного законодательства [Текст] / Д.В. Ломакин. – М.: Статут, 2005. – 221 с.

23. Саидов А.Х. Право собственности в республике Узбекистан [Текст] / А.Х. Саидов // Актуальные проблемы права собственности. – Материалы научных чтений памяти професора С.Н. Братуся (Москва, 25 октября 2006 г.). – М.: ИД «Юриспруденция», 2007. – С. 124-142.

24. Спасибо-Фатеева И.В. Акционерные общества: Корпоративные правоотношения [Текст]: монографія / И.В. Спасибо-Фатеева. – Х.: Право, 1998. – 256 с.

25. Спасибо-Фатєєва І. Корпоративна власність [Текст] / І. Спасибо-Фатєєва // Українське комерційне право. — № 7. – 2006. – С. 25-41.

26. Спасибо-Фатєєва І.В. Юридична природа права на управління в акціонерному товаристві [Текст] / І.В. Спасибо-Фатєєва // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 3. – С. 77-87.

27. Щербина В.С. Суб’єкти господарського права [Текст]: монографія / В.С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.

[1] Станом на 01.10.2008 року в Україні нараховувалось 31323 одиниці АТ (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2008/edrpoy/edrpoy_u/opfg/ks_za_opf0108.htm // станом на 07.01.2009 р.), що поступається, за використанням виду організаційно-правової форми, лише товариствам з обмеженою відповідальністю (400878 одиниць).

нотариусграфик работы

Пн-Пт 9:00-18:00
Сб 9:00-15:00
Вс Выходной
карта проезда
форма связи
×
Форма связи



×
Карта проезда

×